З-під завалів київського будинку, зруйнованого російською ракетою, витягли 6-річну дівчинку.

Кожному росіянину цього недільного літнього ранку, хто зараз проглядає соцмережі, валяючись у ліжку, треба уявити, що це - його дівчинка.
Його дім.
Його недільний літній ранок.
Кожному білорусу, що мовчить і не бореться, а дозволяє знаходитись на своїй землі московитським військам, і обстрілювати український народ - так само: треба уявити, що це обстрілюють його дім і його сім'ю.
Уявити – і почати чекати.
Тому що Жернова Господні - мелять повільно, але невблаганно.