Мій син вступив на історичний факультет Тернопільського національного педагогічного університету ім.

В. Гнатюка. Кажуть, батьки намагаються реалізувати в дітях те, чого самі не досягли. Свого часу я теж вибирала між історичним й філологічним факультетами. Переміг філфак.
Володя ще з малих літ діставав всіх тією історією. Ще в третьому класі Наталя Богданівна Шост, перша вчителька, казала: «Володю, ти будеш археологом!» Не знаю, ким стане мій син, як складеться його доля, але знаю точно: він обрав те, що любить. Правда, ще би десь баскетбол втулити.
Вчора здавали документи. Зайшла в університет і серце защемило. Малому розказую:
— Це актовий зал. Далі — їдальня. Але смачні біляші тут продавали, правда, шлунок стояв півдня після них. Там — курілка.
— Мамо, я ж не курю!
— Нічого, будеш знати.
Чекаємо біля лекційної № 177, щоб здати документи. Тут виглянула Оксана Вербовецька, запрошуючи наступну дитину: «Українська філологія». І я стартанула. Оговтавшись,кажу сама собі: «Дівчино, схаменися! Ти вже не студентка.»
І тут понесло мене… Згадалося все: лекції, пари, КВН, святкування різні. Згадала викладачів, які не просто навчали, а й уміли перетворити сухе зубріння на веселі дні. З особливою теплотою згадувала Соломію Григорівну Смолин й нашого славного декана Володимира Андрійовича Буду.
А моя рідна УФ-11. Минуло 20 років, а ми не розгубили нашу дружбу. Вона міцнішає з кожним роком. Я дякую Богу, що звів мене із Світланою Пиріг, Ірою Сопель, Оксаною Гурик, Світланою Стасишин, Анею Ососковою, моєю кумою Оленкою Гривняк, Ігорем Бенцалом, Вовкою Заплітним, Вітою Попович, Оксаною Галамай (ці дві дівчини так далеко).
Рідні мої люди, спасибі Вам за те, що Ви є в моєму житті, що готові прийти на допомогу в будь-яку хвилину! Уже маємо трішки років, уже підло підкрадаються сиві волоски, діти наші вищі за батьків, але, коли зустрічаємося, ніби нам 17 літ, ніби й не минуло те безтурботне дитинство.
УФ-11, я Вас люблю!!!
Як зустрінеш колись,
Привітай, усміхнись.
Зустрічай, як колись зустрічала,
І згадай нашу групу і вар’яток тих купу,
Що ніколи
ніде не здавались!