Дощ за вікном, листопад хмурить брови,

В душу і серце крадеться печаль,
Я не сумую,бо скоро в обнову,
Землю одягне зимова вуаль.
Прийде зима і у білій пороші,
Стане все чисте навкруг і без вад,
Я не сумую. хоч трішечки шкода,
Що золото осені вкрав листопад.
Пізньої осені, все ніби в сні.
Принишкло й завмерло життя на землі,
Я не сумую,здається мені,
Там за зимою, весна на коні.
Юна красуня. розбудить природу,
Нам всім зими тоді стане вже шкода,
Так і життя все міняється в нім,
Осінь, зима і весна на коні.
Бо коли б літо було без зими,
То чи цінили би це тоді ми,
Кожна пора, в ній свої переваги,
Думай людино і просто живи.
Грицина Г.Ю.